ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.

В умовах розбудови національної системи освіти та приведення її у відповідність до міжнародних стандартів викладач повинен володіти методами інтерактивного навчання, інформаційно-комунікаційними технологіями і використовувати їх з метою оптимізації навчального процесу.

Оптимізація процесу навчання передбачає врахування закономірностей, принципів, сучасних форм і методів навчання з метою досягнення найефективнішого результату. [3.18] 

Перед вибором оптимального варіанту навчання необхідно провести:

• аналіз змісту навчального матеріалу, 
• аналіз пізнавальних можливостей студентів, 
• самоаналіз можливостей викладача, 
• конкретизацію цілей і завдань навчання, 
• вибір форми навчання, 
• вибір методів навчання. 

Новітні технології сприяють розкриттю творчого потенціалу викладачів, посилюють мотивацію студентів до навчання, забезпечують якість навчання, якість знань. Це адаптує майбутніх спеціалістів до роботи в сучасних умовах, допоможе стати кваліфікованими медичними працівниками.

Велику роль у реалізації поставлених завдань відіграють як професійна майстерність викладача, постійний творчий пошук, так і особисті якості: прагнення почути, зрозуміти, допомогти кожному студенту.

Традиційна лекційна форма організації навчально-виховного процесу, завдяки застосуванню мультимедійних засобів, трансформується у лекцію-презентацію з використанням слайд-фільмів, музичного супроводу. Така лекція стає яскравою, динамічною, насиченою не тільки інформативно, а й наочно. Я залучаю студентів до співпраці, використовуючи пошукову роботу. Ефективність лекції підвищується завдяки проблемному викладанню та міжпредметній інтеграції.

Професійні уміння і навички студенти отримують на практичних заняттях. Тому від викладача залежить його ефективність. Початок заняття має бути яскравим. З метою активізації пізнавальної діяльності я застосовую вірші, музичний супровід, озвучую девіз заняття, наводжу приклади з власного досвіду, використовую інформацію з програм телебачення, радіо, мережі Інтернет. Також я залучаю студентів до актуалізації теми, пропоную їм висловити власну думку відносно певної проблеми.

Моніторинг початкового рівня знань необхідно провести швидко й ефективно. Найчастіше я використовую метод «мозкового штурму» [1.122].

На етапі практичного тренінгу, працюючи зі студентами у кабінеті доклінічної практики, використовую елементи технології ситуативного моделювання [1.96]. Складність завдань поступово зростає: приготуй усе необхідне для прибирання, відтвори прибирання у палаті, приготуй дезрозчин, відтвори ситуацію на фантомі для гінекологічного обстеження, імітуй на фантомі гінекологічне обстеження та інше.

З метою наближення ситуації до реальної застосовую фрагменти ділових ігор: збирання акушерсько-гінекологічного анамнезу, обстеження вагітних, прийняття пологів, надання невідкладної допомоги та інше. Ділова гра підпорядковується навчальній меті. Викладач виступає в ролі організатора, інструктора, а студентам надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності. Вони самі обирають ролі, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беруть на себе відповідальність за обране рішення.

Студентів старших курсів навчаю складати задачі за розробленим мною алгоритмом. Студенти працюють в малих групах, складають задачі, презентують їх, оцінюють, коментують. На основі відкоригованої задачі студенти моделюють на фантомі відповідну ситуацію, складають сценарій і проводять ділову гру.

Робота в малих групах проходить під девізом: «Навчаючи інших – навчаюсь сам». Спільна робота в малих групах, відтворення життєвих ситуацій, проблем, використання рольових ігор робить заняття інтерактивним, дає змогу проявити свою індивідуальність, реалізувати творчий потенціал, навчає співпраці, роботі в команді, спілкуванню. Студенти з низьким і середнім рівнем навчальних досягнень під час колективної роботи намагаються триматись лідера, відчувають свою спроможність вирішувати поставлені проблеми.

На заключному етапі практичного заняття моніторинг кінцевого рівня знань включає форми самооцінювання, взаємооцінювання та оцінювання викладачем.

Підсумовуючи заняття, запитую студентів – що для них було новим, цікавим, важливим, необхідним для майбутньої професії. А перед собою ставлю питання: «Чи реалізовано все заплановане? Що можна було б зробити краще?». Це новий поштовх до самовдосконалення.

Список використаних джерел:

1. Бєсєдіна Л.М., Сторубльов О.І. Педагогічна майстерність, активні методи навчання та методична робота у навчальних закладах: Методичний посібник. Видання 2-е, перероблене і доповнене. – К. : Логос, 2009. – 204 с.

2. Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. метод. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с. 

3. Хоменко М.П. та інші. Організація навчально-виховного процесу. Досвід роботи вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Випуск 9.- «Інтас». 2007. – 284с. 

4. Хоменко М.П. та інші. Організація навчально-виховного процесу. Досвід роботи вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Випуск 10.- «Інтас». 2007. – 266с. 

5. Кононов О., Олещук О. Роль сучасних інформаційних технологій у підготовці фахівців-професіоналів. Освіта. 2007. №4. 

6. Тітова О. Готовність студентів і викладачів до використання інформаційних технологій в навчанні. Проблеми освіти. 2007. №51. 

7. Наказ №271 від 24.03.2009 р. Додаток №1. МОН України. 

8. www.mon.gov.ua.